• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклад
• Історія

Дореволюційне село Петропавлівка…

Не село, а всього два хутори (отруби) .В селі 70 дворів та 490 чоловік жителів. Школи в селі немає, немає і церкви.

Грамотними в селі вважалися лише 2 жителі: Бовкун Михайло Григорович та Сандуленко Панько Дорофейович . Правда ще батюшка, який приходив з Воскресенівки проводити релігійні обряди. Багаті жителі села наймали вчителів для своїх дітей.

1900 рік… Земська управа вирішила побудувати школу. Зібрали сходку . Всі жителі села погодилися будувати школу, але ніяк не могли вибрати місце, де її звести. Нарешті вирішили будувати в центрі села на березі ставка. Школу будували з каменю, який підвозили тачками і підводами. Закінчили будівництво в 1902 році. Заклали великий сад, посадили тополі. Приміщення мало 2 класні кімнати, коридор та квартиру для вчителя. Підлога була земляна. Груби взимку топили кураєм. В одному кінці коридору стояла дерев`яна діжка з водою, накрита кришкою. На ній знаходилася велика металева кружка на ланцюжку.

Це була земська народна школа, що мала 4 класи. Вчителями були в школі подружжя Козачинських Олімпіада Федорівна та Сергій Данилович. Олімпіада Федорівна - міщанка, а Сергій Данилович виходець із бідної сім’ї. З двома класами працювала Олімпіада Федорівна, а з двома – її чоловік. В школі дітей було дуже мало, вчилися тільки ті, в яких дозволяли умови. Більшість дітей закінчували 1 – 2 класи і залишали навчання. Вивчали географію, історію, математику, письмо, церковнослов’янську мову. В середу та п’ятницю читався Закон Божий. По закінченні четвертого класу діти здавали екзамени в селі Кам’янка. Сюди з’їжджалися учні з навколишніх сіл: Гуртівки, Василівки, Біляївки, Воскресенівки. Приймали екзамени 3 священослужителі, інспектор народної освіти, вчителі.

Учні на уроці в більшості працювали самостійно. Двері з класних кімнат були відкриті і Козачинська спостерігала за учнями, виконуючи свою роботу. В класах панувала абсолютна тиша.

Радянська влада прийшла в село в 1918 р. В цьому році по дорозі до сина в Голу Пристань померла О. Ф.Козачинська. А С. Д. Козачинський залишивсь і працював в школі до 1929 р. В цьому ж році в село приїхала молода вчителька (прізвище не встановлено), С.Д. Козачинський виїхав. Він був запідозрений у відхиленні від політики радянської влади. А тому зник, невідомо куди. До кінця 20-х років в школі не було піонерської організації. Перші піонери з'явилися лише у 1929 році. На збори загону, дружини піонерів ходили у село Воскресенівку. Першими піонерами була Чорнова О. А. та Нечаєнко Т. І., Саєнко Н. Т., Чорнова О. А. живуть і працюють зараз в Петропавлівці.

25 липня 1930 р. вийшла постанова ЦКВКП(б) про загальне обов'язкове початкове навчання дітей віком 8-10 років.

В селі Петропавлівці діти теж відвідували школу, як віком від 8 років, так і переростки.

В школі було 4 класи, в яких навчалося приблизно 70 учнів. В цей час директором школи був Кирпа К.С.

В 1937 році директором школи став Барлюта І.Г. В той час працювали вчителі Чайковський О. О. та Лебідь С. Ю. Про Чайковського О.О. говорять люди, що він на той час був освіченою людиною.

Настала Велика Вітчизняна війна. Пішов Чайковський захищати свою Вітчизну і загинув під Ленінградом.

Барлюта Григорій Іванович помер в роки війни. Лебідь Евгенія Юхимівна зараз проживає в селі Нововоскресенівці Нововоронцовського району, Херсонської обл.

В роки війни в селі проживали вчителі: Кавун, Ясеницький, який в той важкий час був директором школи.

В 1944 році, коли ворога вигнали з нашої землі, знову відновилося навчання. Але навчалися вже діти в іншому приміщенні, в будинку Білоненка А. Ф., де зараз стоїть сільський продуктовий магазин. Після війни директором школи була Гаврик П. С., і ще працювали вчителі Чорнова О. А., яка пізніше працювала завмагом та Бовкун Н. Е., яка також живе і працює в селі Петропавлівці.

Уже 20 березня 1944р. почалася підготовка до заняття . Люди білили школу, готували приміщення до навчання. Були наспіх збиті парти-козли.

Чотири класи почали працювати, в той час учнів було багато, по кілька десятків в кожному класі, бо навчались і переростки.

А з якою охотою навчалися діти!

Не було паперу, чорнила, крейди. Діти збирали на вулиці рудий, сірий, білий папір і прості газети, книжки непотрібні, аби тільки вчитися грамоти. В основному діти вчилися добре, відмінно. Голодні погано одягнені, а жадоба до знань переборювала всі труднощі, які були після війни.

В той час діти уже здобували обов'язкову семирічну освіту. Працювали тоді вчителі з сусіднього села Воскресенівки Бережна М.Т., Фетенко Р. В., Колесник В. П., а також вчителі Чорнова О. А., Гашицька М. І., Бовкун Н. Є., Чорнова О. А. вела драматичний гурток, хоровий, багато уваги приділяла всебічному вихованню дітей. А тим часом люди, все село відбудовувало зруйновану школу. В 1953 році учні перебралися у відбудовану школу.

Це була велика радість. Діти обнімали кутки, стіни школи і плакали.

В 50-х роках двадцятого століття радянський народ під керівництвом Комуністичної партії Радянського Союзу досягнув нових історичних перемог у розвитку промисловості , с/г, науки і культури, в піднесенні матеріального добробуту трудящих. Ці роки Петропавлівська семирічка знаходилась в будинку, критому черепицею, з невеликими вікнами. В ній було три класні кімнати, ніяких кабінетів, піонерських кімнат не було. Директором школи був тоді Царенко, вчителі – Сокрут В. М., Ретенко Р. В., Левчинко Г. Ф., Савенко К. О., Співак О.А., Срібна С. П., Колісніченко В. П.

В 1952 – 1953 роках директором школи працвав Співак О. Д. Взимку школу отоплювали кураєм,який звозили гарбами. Наочність не використовувалась. В школі була тоді 1 карта півкуль і дзвінок.

В 1953-1954 роках директором школи був Кравченко Павло Миколаєвич. Все змінюється в житті, ніщо не стоїть на місці. Новий директор в Петропавлівській школі Лупєєв Ф.Т., вчителі: Сокрут В. М., Кочеренко Л. І., Зибіна Н. І., Некрут С. П. ,Сорочинська Г. О., Німенко Д.М. Зростає матеріальна база школи. Вже в ній з’являються таблиці з мов, прилади з фізики, графіки, таблиці з математики. Використовуються на уроках діафільми. Навчання двозмінне. В 1956 році вчителем хімії працює Назаренко В. П., в 1958 році математику читає Карпенко М. О. вожатою працює Кучеренко Р. С. З цього часу і почала називатися дружина ім. Зої Космодем’янської. В той час в дружині налічувалося 65 піонерів. З 1962-1967 р. директором школи працював Німенко Д.М. При школі уже працювала шкільна майстерня з 4 робочими місцями, створено хіміко-біологічний та фізико-математичний кабінети. В 1962 р. був закладений сад. В школі працюють вч. географії Юхименко А.В., вчитель хімії Глушак Т.А. З 1967 року директором школи працює Злобіна К.С., вчителі Білоус Д.М., Сорочинська І.О., Кучеренко Г.С., Наконечна Є.Ю., Білоус Н.І., Зуркова О.Т., Хоменко Л.А.

В цей час в школі створюється географічний майданчик, організовано дві групи продовженого дня, побудовано майстерню на 20 місць. Школа мала телевізор, програвачі, фільмоскопи, кіноапарати. З 1974 року директором школи працювала Наконечна Є.Ю. Прибули до школи молоді вчителі Коліщук В.В., Кудіна К.Т., вожатою працювала Ворон Г.В.